Skip to content
Обох їх не припускали їсти за спільними столами – завжди вони собачатами тулилися, з окремими казанками, по куточках казарми. …
Як тільки приїду, зараз їй: "Вари, собача душо, великий золінник борщу, печи, чорти б твою душу взяли, пухкі паляниці, бо я страждав", –