Іван Драч – Крила Posted on by / 0 Comment І зойкнув народ, і сахнулись солдатики, Як свиснув батіг блискавицею з громом, І тільки душилась косою чорною Якась кароока, мабуть, полюбовниця.
ГРИМИЧ Марина – Варфоломієва ніч Posted on by / 0 Comment Дідусь грався з дітлахами у солдатиків, «танчиків» і «літачків», а, від'їжджаючи, роздаровував іграшки своїм маленьким друзям. … Однак той чи то розгубився, чи злякався, бо вів машину на автоматі, як олов'яний солдатик, покірно витримуючи удари.
Борис Грінченко – Серед темної ночі Posted on by / 0 Comment Білявий поганенький солдатик сидів за столом радий такий, що аж сяє, і розпитував про хазяйство, про родичів, про товаришів, бажаючи знати все, що сталося на селі, відколи його не було дома. … — А що, стара, робитимемо з синком-солдатиком?
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment Дядько Куземко любить, щоб був на його “участку” повний порадок, і тому він пильно зиркає на яропільських патлатих парубків, котрі стоять з гітарою і нібито проводжають якогось молодого солдатика, напідпитку гже, а може, й мають злочинний намір порушити певну статтю Карного кодексу республіки, –
Олесь Гончар – Берег Любові Posted on by / 0 Comment Маленький солдатик, узбек чи туркмен, чи хто там він є. … Один із цих солдатиків зовсім схожий на вчорашнього потерпілого: до чорноти засмагльований, чорнобривий, весь якийсь мініатюрний.
Улас Самчук – Волинь Posted on by / 0 Comment Один солдатик Христом-Богом благає: – … – загукав один солдатик,- Давай дєнгi.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment А я не той олов’яний .солдатик із казки, якого рибина проковтнула — і хоч би тобі що. … Панас Карпович довірливо похитував головою, підтакував і зрідка вставляв ухильні слівця; Варвару Григорівну ж так розжалобив сумовитий голосок білявого «солдатика», шо й сльоза заблищала на віях.
ТОЛСТОЙ Олекcій – Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна Posted on by / 0 Comment – Так там же інструменти, одежа… А я з одним, ось із цим солдатиком, переглянувся, – … У світлій рубці солом’яного кольору він сів у плетене крісло і деякий час дивився на гостроносих щуплих солдатиків, що блимали, мов птахи, рудими очима.
ПАНОВ Микола – Боцман з «Тумана» Posted on by / 0 Comment Стояв на краю стола поламаний олов’яний солдатик, за яким Альоша так гірко плакав – уже пізніше, на борту буксира… –
Астрід Ліндгрен – Малий і Карлсон, що живе на даху Posted on by / 0 Comment Це ще не напевне, але, може, я повеселішаю, коли матиму якийсь подарунок… [288] Малий кинувся до столу й квапливо почав порпатися в шухляді, де він тримав найдорожчі свої скарби: поштові марки, морські камінці, кольорові олівці та олов’яні солдатики.
