Ольга Кобилянська – Через кладку
Я вижидаю часу від’їзду в чужину, мов спасения. … Відповідно до її вимог від нього за життя, повинен він був навіть із самих обіймів смерті власною силою спастися. … — кликнула майже розпачливо панна Маріян, що чекала, мов спасения, того сну, по чім мала б право й свій сон оповісти й мудрому толкуванню новомодної Піфії піддати.