МИРНИЙ Панас – Повiя Posted on by / 0 Comment – I сраму їй немає, – … Як i коли моргнути, що напоказ виставляти… То були п'янi заводи голосу, срамнi постанови голого жiночого тiла… Книш аж трусився, дивлячись на неї, а очi у його, як у хижого звiра, горiли.
Семен Скляренко – Святослав Posted on by / 0 Comment – Аще не приймемо бою з iмператором на Дунаї, буде нам непоправна й срамна смерть на Днiпрi. … Нехай не радiють, що в нас князi себе вбивають, нехай не iмуть сраму й руськi люди, –
Євпраксія – Загребельний Павло Posted on by / 0 Comment Безсоромне користолюбство заволоділо серцями всіх; віра потрясена, і звідси вяникли найпостидніші пороки: срамота, вбивства, засліплена боротьба пристрастей, грабіж і блуд.
ШКЛЯР Василь – Залишенець Posted on by / 0 Comment Та ні, наступної миті вона сама стягла їх трохи не до колін, відкриваючи свою випуклу, вкриту лискучим волоссям срамоту, потім присіла і пружний струмінь зашелестів у траву, зашипів так гучно, що білий у чорних латках таркач та вороний разом попіднімали голови, нашорошивши вуха.
Семен Скляренко – Володимир Posted on by / 0 Comment що їхали на рать з своїми богами й шаманами, поклали там окремі кострища, виставили перед ними богів – дерев'яні чурбаки з витесаними на них очима, жіночими грудьми й просто срамними місцями, –
Олександр Довженко – Зачарована Десна Posted on by / 0 Comment Вiрно, звичайно, бо ще Святослав сказав, здаеться, «Мертвi сраму не iмуть», чого не можна сказати часто про живих.
КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Григорій Федорович – Конотопська відьма Posted on by / 0 Comment желах совокупитися з її дщерією Одарією, дуже ліпообразною, і вона, тресугубо нечестивая, замість желаємої дівиці, возклонила у кишеню мою тисящеклятий гарбуз і покри предняя і задняя моя срамотою, яко рубищем.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво Posted on by / 0 Comment Ситник загрюкав у дерев'яну Сраму з дубових колод, збоку прочинилося віконечко, визирнуло, як і колись, жіноче обличчя, мовчки глянуло на їздців, сховалося, не мовлячи й слова, Ситник вилаявся: –
