НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
Незабаром балагула знов пiднялася на вищу гору й сховалась в густий старий лiс. Галя спереляку прожогом побiгла через садок i сховалась в гущавинi. З тими окулярами сховалась i пиха панi Високої, i вона вийшла до свiтлицi якось натуральнiше: веселою, привiтною, якою вона була завсегда в себе вдома.