МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
Погляд тоне в тій синій безодні, як у сивому тумані… тільки думка росте та ширша… «Що там? … І темно, і тихо!.. … Темнота усміхнулася, побачивши хоч невеличкий світочок… Губка засичала на кремені. … Він підвівся з долівки… Темно, пусто, тихо… Обмацав він кругом сіни… нема! … Було темно й вогко. … темно, тихо.