Результати пошуку слова: Тьма

З моря i степiв ворожi хижi орди налiтали, палили городи i нищили засiв, та проти них вставала тьма списiв, мечi iз пiхов люди витягали. … Були днi, коли по вершинах сосон угорi пробiгав легiт, все дужче й дужче починали дзвенiти їхнi стовбури, i тьма дерев озивалась шумом-скрипом, розгойдувалась, рипiла, рвалась iз землi.

Але Тьма надходить не через них. … Минула година, і золотий щит ярла потьмянів – знову наставала Тьма. … де найвужче, там і ворогів наб’ється тьма-тьмуща. … Вдалечині клубочилася Сауронова Тьма; свіжий вітер розкуйовдив її, і на мить перед Фродо відкрилися чорні, чорніші за ніч, грізні шпилі і залізний вінець над донжоном Барад-Дуру.

Як вона зросла, то сонце світлом тьмарила своїм. … Нині ж блиск, що сонце тьмарив, закотивсь для мене, зник!…» … Став бридкий мені світанок, полюбилась ночі тьма. … Цар в усім риштунку тьмарив вроду сонячну безкраю,- Він радів, що я, прийшовши, перед ним красою сяю. … «Сонце йде – нам тьма судилась»,-

В городi – тьма. … I тут – тьма: електричну станцiю зiрвано. … Пiвнiчна тьма. … Тьма. … Шiсть сотень, шiсть тисяч, шiсть мiльйонiв – тьма на моїй совiстi!!! … – Тьма? … Тьма! … Тьма. … Тодi я звiв цю безвихiдну голову й пожадливо впився устами в бiлий лоб.Тьма.

В очах стоїть жовта тьма. … Густа, шарудлива тьма, в якій кров іще непокійніше починає шугати, обіймає його. … В очах стоїть миготлива зелено-червона тьма апарата. … Труда гасить лампу, настає густа, тепла, затихла тьма. … От тобі пам'ятник маєш: розбій, грабіж, насильство, ледарство, бруд, тьма, розпуста, звіряче життя.

Тьма й світло — день. … Для Григорія Ниського всяке імя Боже є «тьма та мовчання» та ніяке слово у власному сенсі 105. … 155 «Тьма» у значінні пітьма, але також безліч. … Ти тінь, тьма та тлінність. … Ти тінь, тьма та тлінність.

Раптом за полками Ярополка почувся крик воїв, їм у спину вдарила якась невідома сила, з лісів і кущів обох берегів виривалась тьма людей, багато їх кинулось у води Дніпра й попливло до лодій. … – І самі їздимо, і гостей у Києві тьма. … Їй важко, невимовне важко, але що вона – смердянка, убога черниця, жінка, яких множество, тьма…

Темна сила ревнощів, та сама сила, що клекотіла в його дідах і прадідах, що з кіллям гасала ночами по сільських вулицях, розламувала тини, носила ворота на плечах, вона ж, прокидаючись, підіймалася і в ньому, паморочила свідомість, розпалювала й тьмарила мозок. … Тьма і вогонь.

Та невтоленна спрага високої духовності Сковороди народжує зразки поезії найвищої, яка розбиває перепони часу й доносить до нас його палкі почуття: Смертельні рани душу мені гнули, Пекельні біди зашморг затягнули, Тьма страхом дихала, о лютий люде! … і тьма без світла? … Тьма і світ – день.

Безконечна в своїм скупченні луска дахів, тьмаве їхнє переблискування, хмара мли-смогу над безкраїм містом, і зненацька — присмерк у літаку! … Похмура тьма, сирість, грязюка, пліснява. … І так, в крайній напрузі нервів, аж доки у скупому світлі чийогось ліхтарика тьмаво зблиснуло золото музейної ліпленої рами…