ВЕЛЛС Герберт Джордж – Машина часу Posted on by / 0 Comment Тоді хтось запропонував виставити прибульця – тобто мене – в найближчому будинку, і мене повели до величезної сірої споруди з потрісканого каміння. … точніше кажучи, мені здалося, що хтось захихотів, але я, напевно, помилився.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами Posted on by / 0 Comment Там тополі у полі на волі (Хтось на заході жертву приніс) З буйним вітром свавольним і диким Струнко рвуться кудись в далечінь… Йду в простори я чулий, тривожний (Гасне день, облітає, мов мак).
РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДОГЛЯДУ Паліативна допомога Posted on by / 0 Comment Якщо хтось з читачів захоче отримати більш детальну інформацію на цю тему, я рекомендую звернутися за посиланням «Евтаназія та догляд за невиліковними хворими з точки зору ісламу» (www.Islam.de). … Якщо встановлено крапельницю, то навіть хтось з рідних може ввести медикамент.
СУШИНСКИЙ Богдан – Рiка далеких мандрiв Posted on by / 0 Comment Теж на той випадок, коли хтось потрапить у скруту.
ШЕЛКОВЕНКО Олександра – Збірка Posted on by / 0 Comment Як побачить, що хтось притомивсь, втратив тяму, то й кричить на цiле поле: –
Олександр Довженко – Зачарована Десна Posted on by / 0 Comment Хтось намовляе Олександра Петровича зняти дражливi мiсця з тоi ж таки багатостраждальноi кiноповiстi «Украiна в огнi». … Може, хтось промовляе гарний застольний тост за когось.
БІЛИЙ Дмитро – Басаврюк XX Posted on by / 0 Comment Втім, навіть якби хтось з мешканців цього міста і почув розмову, то навряд чи зміг її зрозуміти, навіть голова місцевого «Сталевого шолому», який вивчив у незабутньому 1918 році декілька слів українською мовою, серед яких пам'ятав чомусь тільки одне – «
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ Posted on by / 0 Comment Тепер уже, коли хтось десь спитає, а де, мовляв, оті Старі Павлівці, то кожен скаже: “А це там, де народився той самий Орлюк, який прийняв па війні дванадцять поранень!” —
КОСТЕНКО Ліна – Збірка віршів Posted on by / 0 Comment тоді із ночі, з пітьми, з порожнечі, де зіп'ялася вежа на котурн, мені хтось душу тихо взяв за плечі – заговорив шопенівський ноктюрн. … А хтось виводив тонко–тонко, Гули замріяні баси.
Iрена Карпа – Фройд би плакав Posted on by / 0 Comment Але, врешті-решт, усі погоджувалися, що хоч готувати їдло собі самому весело й цікаво, прибирати і прати – зайняття куди нудніші й прозаїчніші, тож нехай краще хтось це робить за гроші. … А тобі би поменше паритися, що хтось іде швидше, ніж ти – це ж не змагання.
