СКОРИН Игорь – Хлопці з карного розшуку
Лисов зник за дверима й незабаром з’явився з шубою, на якій іскрився дорогий комір; відкинув полу, показав хутро з китичками, що стирчали, мов хвости. … Ось хутровий магазин вони тиждень стерегли, поки злодіїв не піймали на гарячому. … Але полювання не кинув, працівник у колгоспі я нікудишній, а по хутровині мене тільки Прокіп обжене.