Любко Дереш – Намір!
Підлога в діда була застелена вицвілим цупким килимом. … Ну, драбину звідти витягнула та й закрила його в тій пивниці — присунула зверху мішок цукру, потім ше мішок муки притраґала, та й пішла спати. … Ну, потім ми їли минтая, пили чай з цукром і веселились, як діти. … Чи може, це було від того, що почав класти зайву ложку цукру в чай.