Результати пошуку слова: Чиї-небудь

Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля

Posted on by / 0 Comment

Я подав вам привід до цього чим-небудь? … Аж ось швидко біжать чиїсь кроки, хтось, поспішаючи, відчиняє двері. … Звідки я знаю, чиї це діти? … Та не хочу я бути батьком чиїхсь там дітей! … quot;Як прийдеш, удай, що Ти випадково від кого-небудь довідався, що ми в городі й поспішив завітати.

ПРУС Болеслав – Фараон

Posted on by / 0 Comment

–  А про сьогоднішні маневри вже чули тут що-небудь? … – Але пам’ятай, що я не яка-небудь ледащиця, а невинна дівчина. … –  Мені все одно, чиї це будуть діти, – … Це йшло від того, що кожна з них діяла під чиїмсь керівництвом, за планом, обміркованим у вищих сферах.

РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ґудзик

Posted on by / 0 Comment

Тобі хто-небудь казав про це? … Я мріяв коли-небудь побачити її в хатньому халаті та капцях на босу ногу, і від однієї цієї думки в мене паморочилося в голові. … – Вона понишпорила в шухляді й кинула мені на ліжко старий байковий халат та чиїсь розтоптані мешти.  … Він тхнув чиїмись брудними пальцями.

Адріан Кащенко – Славне військо

Posted on by / 0 Comment

…незабаром замиритися, віддати знову Поділля, Брацлавщину, південну Україну й Запорожжя, чиї землі, таким чином, юридичне перейшли під протекцію султана. … Тоді я прив’язував човна серед якої-небудь спокійної протоки або озера до затопленої водою лози, або очерету, щоб ні гад…

Любко Дереш – Намір!

Posted on by / 0 Comment

Мною гойдає, і я притуляюся до холодної стіни (яка теж є у чиїйсь пам’яті — у пам’яті людей цього міста). … Вийшовши на пам’ять планети, можна знизійти не просто у пам’ять довільної людини, а у пам’ять будь-якої живої істоти, що могла коли-небудь торкатись Землі.

Борис Грінченко – Серед темної ночі

Posted on by / 0 Comment

Заховай де-небудь, нехай перележить,— тоді візьму. … Було ще рано куди-небудь іти за ділом. … Не очень щоб прекрасно й жить — ну та живйом как-небудь. … Ходила так довго, аж поки втомилася, і сіла на ослінчику під чиїмись ворітьми, підобгавши під себе задубілі з холоду ноги.

ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя

Posted on by / 0 Comment

Ні, я тверджу, що до нас приїхав не який-небудь провінційний цирк, а справжня циркова академія, гідна XX століття. … Сказав, що чутливішої апаратури, ніж людська душа, довго ще винайдено не буде, а душа сама повинна відчувати – чи лихо, чи добро звістують чиїсь очі.