СТАРИЦЬКИЙ Михайло Петрович – За двома зайцями Posted on by / 0 Comment (Чуха потилицю). … Прокіп Свиридович (озирається і чуха потилицю).
Остап ВИШНЯ – А народ війни не хоче – Усмішки, фейлетони Posted on by / 0 Comment Поклонники йдуть до буфету, а папа в боковій кімнаті лягає на канапу, курить, а кардинал йому пальця чухає. … Та коли б ще з кимсь путнім гібридизували, а то з’єднають тебе з Даллесом чи Ачесоном – і тоді, замість того, щоб у джунглях сидіти та ногу чухати, –
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво Posted on by / 0 Comment Вночі довго не спав, читав, ходив по горниці, потім звелів покликати Ситника, той прийшов сонний, закучманий, чухав собі груди під сорочкою, дивувався; – … В народі ж про це мовиться: «Рука руку чуха, а обидві сверблять».
Володимир Винниченко – Сонячна машина Posted on by / 0 Comment Час од часу вона прутиком чухає волосся за вухом, чорно-сіре, масне, неохайне, і знову плете — тупо, мляво, механічно. … Макс посміхається и сердито чухає за вухом: не вдасться докінчити. … Чорненька кузочка винувато чухає товстенькою лапкою за синюватим вухом.
Остап Вишня – Вишневi усмiшки. Забороненi твори Posted on by / 0 Comment Радуйся зараз, бо потiм доведеться потилицю чухати. … Держить його тьотя виключно для того, щоб поясницю iй чухати, коли в неi соцiалiстичнi прищi засверблять. … Чухаеться весь час, нервуеться.
Микола Хвильовий – Синi етюди Posted on by / 0 Comment Сидiр чухається: – … Микита не чухається: – … Чухали потилицi. … Iще чухали потилицi.
ЄШКІЛЄВ Володимир – Пафос Posted on by / 0 Comment майже вдоволено констатує батько, чухаючи волохаті, татуйовані тримачтовим вітрильником, груди. … – Треба чухати звідсіля. … – здивувався лицар, забув про китайця і почав чухати груди під ланцюгом.
МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні Posted on by / 0 Comment Шинкар, чухаючись, і свою пригоду розказував. … – чухаючи потилицю, блеє Матня. … І почав чухати рижу, довгу, клочкувату бороду. … – одказав Лушня, чухаючись та зітхаючи.
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович – Енеїда Posted on by / 0 Comment 27 Поким же що, то ти послухай Того, що я тобі скажу, І голови собі не чухай… Я в пекло стежку покажу: В лісу великому, густому, Непроходимому, пустому Якеєсь дерево росте; На нім кислиці не простії Ростуть – як жар, всі золотії, І деревце те не товсте.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський Posted on by / 0 Comment Але помалу зринали… Чухались безпам’ятне, а потім, опритомнівши, шпарко схоплювалися на ноги – « … Перш ніж вийти, Георгіані спробував не вийти, він сидів розгублено серед звалища голих людей, чухав волохаті груди й, дико обертаючи банькатими очима, зволікав свій вихід.
