Результати пошуку слова: Шкода
СОВА Ізабелла – Смак свіжої малини
Цей уже прикінчу, шкода викидати, коли в Африці люди конають з голоду. … – Шкода, що я не знала про це в лютому. … – Шкода, але якщо мусиш, – … – Шкода тримати, бо випаровується. … – Шкода, що я раніше не знала, а то підкинула б тобі порадник, ще з тяжких вісімдесятих. … – «Шкода, що він не пам’ятав про це кілька останніх місяців». –
Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА
— Дуже шкода… А втім, — … На цей раз він помилився, але шкода, що ти так грубо прогнав дівчинку. … І шкода було, бо до дипломових іспитів їй лишилось щонайбільше місяць. … Але мені шкода було примушувати вас длубатись у цифрах. … Мені шкода було ваших очей, ваших рук, вашої голови, що мусила схилятись.
Анджей Сапковський – Останнє бажання
Я приймала тебе при пологах, засраний шмаркачу, і шкода мені твоєї матері, але не спокушай долю. … — Як думаєш, що мені його шкода, — … Шкода, що вас так мало. … — Шкода. … — Мені шкода, але ми змушені вас вбити. … Мені тебе шкода, Філавандрелю! … — Вас так шкода, що аж смішно. … Згадаєш, що мені було тебе шкода.
Семен Скляренко – Володимир
"Як шкода, – … Княже Володимире, мені дуже шкода, що минулого не повернеш. … але її не шкода випити… … ти мій бажаний гість, шкода тільки, що не маю чим тебе почастувати. … їм не шкода воїв верхніх земель, багато з яких поляже на валах і в ровах у полі, вони знають, що цю велику полунощну рать доведеться одягати й кормити, –
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
А шкода. … А шкода. … Андрієві вже було шкода вайлуватого цього простака в начальницькім мундирі, флегматичного цього товстюха з таким милим полтавським акцентом, що топтався так безпорадно в порожньому череві найгрізнішої в світі установи. … Як шкода, що він тоді навіть не звернув належної уваги на ту сіру й скромну і людину!
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник
А то я кажу своєму: шкода буде, якщо помре такий гарний чоловік! … Йому було шкода себе, що мусив, незважаючи на високий титул «князя і гетьмана», сам ось так стягувати чинш зі своїх підданих. … – Шкода, що нема третього, і його б заодно, щоб не здійняв передчасно тривоги… Ну, що ж – почекаємо, поки всі поснуть!