Крістоф Рансмайр – Останній світ
Рана одразу взялася пінястим шумовинням. … Аж у густих чагарях край стежки на Трахілу вітер, здавалося, губив рештки звуків залізного міста й ставав шумливим і легким. … Дощ шумів, не вщухаючи, майже до ранку. … Невдовзі про зливу нагадував уже тільки шум у ринвах, а з листя притихлих дерев з листка на листок скапували краплі води.