Результати пошуку слова: Ще

Лиш де-не-де стримлять обвуглені, скалічені кілки, які ще вчора були деревами. … Досить бодай згадати, що ще 1914 року таке апокаліпсичне видовище описав у своєму романі “Визволений світ” Герберт Уеллс. … Вони й самі те добре знали, але слухали з насолодою: приємно ще раз почути, що справу зроблено, головне – позаду.

В структурах великих лож iснують ще й додатковi офiцерськi посади: Заступник Великого Майстра, два Помiчника Великого Майстра, Великий Iнспектор, Заступник Великого Секретаря, Великий Архiварiус, Великий Прапороносець. … Ще у 925 р. … Але, ймовiрнiше за все, це ще не були справжнi масонськi органiзацiї (в сучасному розумiннi слова).

народ”) цілеспрямовано впливати на хід історії для досягнення наперед окресленої мети, доповнювалася в їхніх творах ще й патріотичними аспіраціями. … Натомість ще одна фундаментальна теза Грушевського – покликання на народ як єдиного героя історії – швидко була поставлена під сумнів.

Просив людей, які були при ньому, аби ще раз покликали священника, щоб поблагословив його на дорогу до вічности. … Ще довго потім сходилися туди люди, повні вдячности і любови – молились за свого отця-пароха. … Наше заглиблення у страждаюче серце Христове дасть нам можливість побачити ще щось нове.

Під хатою при стіні стоїть стіл, а на столі лежить юна-юна жінка, убита… Вона щойно убита, ще кров не засохла на розбитих скронях і на опуклих оголених грудях, виступає з сосків і стікає помалу-помалу великими масними краплями. … Поранена голова (ще вчора, а може, й хтозна-коли вже поранена) розсідається від болю й гарячки.

–  А не знати, чи вернуться ще коли такі часи,- закидає дехто старший. … –  Говорять старі люди, що ще колись вернуться, але, мабуть, аж перед кінцем світу. … Вона була в батька одиначка, а до того, ще зараз при народженню втратила матір. … Ще сонечко не зараз мало сходити, а вже ловецьке товариство вирушило з табору.

А для iнших… Коли зранку я вмиваюсь у ваннiй i дивлюсь у дзеркало, звiдти на мене позирає капловухий веснянкуватий хлопець тринадцяти рокiв, з щербатим переднiм зубом, з карими усмiхненими очима, кирпатий i товстогубий, ще й з ямкою на бородi. … Ще пошкодуєш там, у мiстi, за селом, ще не раз попозiтхаєш, а може, й заплачеш.

До призначеного часу лишалося ще двадцять хвилин, можна було спокійно покурити, поміркувати… Його побудували недавно – великий, справжній астрономічний павільйон, з кам’яними стінами й розсувним дахом, що обертався. … Силуетом, який не набув ще денного забарвлення, височіла двоповерхова, у східному стилі, будівля обсерваторії.

 Ще ні! … Тепер я ще можу дістати притулок. … Батько ще не зорієнтувався – знайомі часто плутають наші голоси. … –  На Щепана. … Ще два ковтки. … Ще раз за здоров’я, за майбутнє. … Це ж тіло, ще два тижні тому різане, тяте, шите. … Яка ще вечеря? … –  Якщо я ще щось у себе завантажу, з мене потече крізь пупець.

Ця пригода – не плід фантазії, а жива дійсність, про яку ще й досі розповідають люди на африканському та аравійському берегах Червоного моря, прикрашаючи, щоправда, свою розповідь численними химерними вигадками про втручання надприродних істот і казковими деталями, в яких кохаються сини Сходу.