Результати пошуку слова: Ще

І ще я вгледів за дверима блакитне й глибоке небо і яструба, що непорушно висів у прозорій далині. … Ще мить, і я чкурнув би геть, не розбираючи дороги, бо граната обпекла мою долоню. … Ще була на повозці радіостанція. … голова його хитнулася у бік дерев, за якими щезли німецькі машини, –

Над великим, вільним ще недавно народом, з’явилось мариво смерти. … Панувала тоді ще назва «русин». … Деякі кружки задержали ще стару фірму «Молодої України». … Ще дня 3. … Але провід народу на жаль ще на півтора року перед вимаршом перших сотень УСС-ів, в вересні 1914 року на фронт у Карпатах, –

Смеркалося, і я вже от-от мав іти додому, як мене потягнуло підкорити ще одну «висоту». … А потім ще днів зо три не приходив до школи, а вивчав топографію Вовчухівського лісництва. … Прокинувся ще перед сьомою, й це теж мене здивувало. … Тато, мама, сеструха і брат ще хропіли. … Ще.

Вся будова, за винятком башт, була з деревини і зовсім не придатна була для оборони, бо її легко було враз спалити; башти ж, що лякали селян своїми темними віконцями, теж насправді зовсім не були такими грізними, як здавалися здалеку, бо гармат по їх вікнах не було, ще відколи прадід пана Януша збудував їх.

подумала вона, і її зацікавленість цією людиною зросла ще більше. … Обидва були смагляві, темноволосі, а погляди, якими вони нишком обмінювалися, ще більше підсилювали цю схожість. … Через те, що вона кохала його, Тарзана, змиритися з цим було ще важче. … Якби на Клейтона спало якесь лихо, Джейн вважала б себе ще більш пов’язаною з ним.

Трохи далі – ще чоловіка чотири. … Ще один, літній, стояв у дверях. … На порозі з'явилося ще кілька лиманників. … Ще твоя доля не вирішена! … А ще хто?.. … Ще розгнівається, що воюю… … – Ще й у вічі не бачила того шибеника з ярмарку, а за нього вже мене товчуть. … Я тебе ще підпережу, шапку твою прив'яжу.

За високою стрункою дзвiницею, що теж поривається вгору, десь у бiлому пiдхмар'ї зникають лебедi, але дзвiн їхнiх крил ще озивається в менi, а може, то вже озиваються розбудженi дзвони на дзвiницi? … – ще бiльше дивуюсь я, бо й не догадувався досi, що воно, наче людина, може мати ключi.

Так мстила мені вчора ще добра, а нині сердита Мокоша — за безсилля моє, за те, що не зумів уберегти древо свого роду… … І тільки екран телевізора привітно миготів барвистим метеликом у тоскно-туманних сутінках кімнати, повертаючи Мирона до дійсності, ще сумнішої, ніж сон.

З нутра рветься й затримується на половині зітхання радості і разом остраху, що груди їй ще не досить прибули. … Але ж не може людина вічно бути доброю і лагідною, а ще коли маєш п’ятеро крикливих ротів. … Ще малим хлопцем цюкнув сокирою в чашку коліна, нога зігнулася і так зрослася.

Тоді швиденько закріпили ліхтарі, приладнали годинниковий механізм, який мав увімкнути їх через багато годин, а перед тим, як піти, ще й почаклували над системою охоронної сигналізації біля дверей, що виходили на дах. … Двері прочинились безшумно, і він знову посміхнувся: охоронна сигналізація все ще відключена.