КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – INTERMEZZO
Невже я вирвусь вiд сього зойку та увiйду у безлюднi зеленi простори? … Прошу бiлети… трах-тарах-тах… трах-тарах-тах… Якийсь зелений хаос крутився круг мене i хапав бричку за всi колеса, а неба тут було так багато, що очi тонули в нiм, як в морi, та шукали, за що б зачепитись. … Я дуже щасливий, що стрiчаюсь з ним тут, на просторi, де нiхто не затулить його обличчя, i кажу до нього: сонце!