КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ
А є одне, і так вже іспокон: статут Литовський, Магдебурзьке право, панове судді,- це для нас закон! … Останні дні вже якось перебуду. … А ця тюрма – оце і є свобода, бо я вже тут нічого не боюсь. … Якийсь чужий,- мені чи вже й собі? … Бо вже таке підняв на свої плечі, такою кров’ю в битвах освятивсь, що всі оті домашні колотнечі мене вже не засмокчуть, як колись. … Вже скрізь у нас є різні школи братські.