Результати пошуку слова: вісті

вістівськи́й – прикметник відмінок однина множина чол.

Хто вмів крикнути найголосніше в час штурму ворожої кріпості, замахнутися найдужче шаблею, потоптати найбільше ворогів, розштовхати ліктями всіх довкола, лізти наосліп, без сорому й совісті, аби лиш во славу аллаха і на користь та служіння султанові. Я купець, а купець повинен купувати також вісті про все, що діється довкола.

…вістівнику́ вістівника́м знахідний вістівника́ вістівникі́в орудний вістівнико́м вістівника́ми місцевий на/у вістівнико́ві, вістівнику́ на/у вістівника́х кличний вістівнику́ вістівники́ [рідко]

вістівни́ця – іменник жіночого роду, істота відмінок однина множина називний вістівни́ця вістівни́ці родовий вістівни́ці вістівни́ць давальний вістівни́ці вістівни́цям знахідний вістівни́цю вістівни́ць орудний вістівни́цею вістівни́цями місцевий на/у вістівни́ці на/у вістівни́цях кличний вістівни́це вістівни́ці [рідко]

у нас, в Умані, одержано недобрі вісті — народ починає хвилюватися і про щось усе змовляється по лісах та ярах, і з Києва засилають бунтівників, звідти обіцяють їм підтримку… Та от лихо: пан не має совісті, а на пана немає закону! Однак, переборюючи докори совісті в своїй душі, вона відповіла весело й привітно: —

– суворо сказав він Вісті. У Влахернський палац доходили все нові й нові вісті. І патрикій Феодор виконав тоді завдання Цимісхія, знайшов над Дніпром Курю, дав йому двісті кентинаріїв, а каган навесні діждався князя – вбив його на острові Хортиці. А з Києва йшли нові й нові, все страшніші й страшніші вісті.

З дивним чуттям слухала Мирослава тої повісті: вона глибоко щеміла її в серці,- їй так бажалося стати під руксю того доброго і животворного царя велетнів до бою з силою Морани; кров живіше заграла в її молодім серці. –  Що ж, боярине, а скажи сам по совісті, чи ліпше ти поступаєш з нами, як розбійник?

Вісті про рух українського люду проти поляків невдовзі дійшли й до Запорожжя, й на початку 1596 року Григорій Лобода з половиною козацького війська виступив із Січі Дніпром у Черкаси; друга ж половина запорожців під проводом Матвія Шаули вирушила кіньми через усю Україну аж на Білу Русь.

Не лякалися ні бога, ні чорта, ні людських настанов честі й совісті. Незабаром прийшли вісті про смерть Костянтина Дуки — імператора і про те, що василевсами проголошено трьох його синів — Михаіла, Костянтина й Андроника, а що були малолітні, то встановлено регентство над ними матері їхньої імператриці Євдокії.