Результати пошуку слова: глина

До них належать рослинний ґрунт, пісок, супісок, гравій, глина, суглинок, торф, пливуни, різні напівскельні та скельні породи. Емульгатором може бути глина, вапно їх суміш з азбестом VII сорту або базальтовим волокном, а наповнювачем – азбест VII сорту, попіл виносу ТЕЦ, цементний пил, мелений вапняк тощо.

Пітьма затягувала його в себе, поглинала його, і віп слухняно йшов у її всюдисущість і тільки й умів, що плакати. Це сприймалося як даність, це починалося ще з непам’яті так само, як полум’я, як дідові руки, як податлива глина в тих руках, як веселковість барв, серед якої виростав малий.

Але пудра цього разу їй не зарадила, здавалося, краса, яка струмувала від неї, поглинала все, що мало піти на шкоду її обличчю. Невимовне задоволення, яке відчував під ту хвилю, поглиналося безоднею світла, і в ньому, як і в безодні отій, було розсіяне тонкою матерією тихе й безначальне відчуття вічності.

черві́нька – іменник жіночого роду (червона глина) відмінок однина множина називний черві́нька родовий черві́ньки давальний черві́ньці знахідний черві́ньку орудний черві́нькою місцевий на/у черві́ньці кличний черві́нько*

шпаро́вання – іменник середнього роду (глина) відмінок однина множина називний шпаро́вання родовий шпаро́вання давальний шпаро́ванню знахідний шпаро́вання орудний шпаро́ванням місцевий на/у шпаро́ванні, шпаро́ванню кличний шпаро́вання* [розм.]

скуде́ль 1 – іменник жіночого роду (глина) відмінок однина множина називний скуде́ль родовий скуде́лі давальний скуде́лі знахідний скуде́ль орудний скуде́ллю місцевий на/у скуде́лі кличний скуде́ле* [книжн., рідко]

кил – іменник чоловічого роду (глина) відмінок однина множина називний кил родовий ки́лу давальний ки́лу, ки́лові знахідний кил орудний ки́лом місцевий на/у ки́лі, по ки́лу кличний ки́ле*

терако́та1 – іменник жіночого роду (випалена кольорова високоякісна гончарна глина) відмінок однина множина називний терако́та родовий терако́ти давальний терако́ті знахідний терако́ту орудний терако́тою місцевий на/у терако́ті кличний терако́то*

побі́л – іменник чоловічого роду (дія; біла глина) відмінок однина множина називний побі́л родовий побі́лу давальний побі́лу, побі́лові знахідний побі́л орудний побі́лом місцевий на/у побі́лі, по побі́лу кличний побі́ле*