Результати пошуку слова: глухий

Червоні вогні множилися на обрії, і звідтіля вже долітав глухий гуркіт вибухів. Раптом вдарив грім, земля здригнулась, у повітрі прокбтився глухий гуркіт. «Глухий кут, – Глухий підземний гуркіт стрясав землю.

Або: «Та він глухий, мов тетеря, тож хай Тетерею і прозивається!» Так і записували… З цієї хвилини новачок ставав запорожцем. Крізь шибки долинав глухий гомін голосів. Він постояв, поки затих глухий стукіт копит, а потім бігцем помчав додому. З узвозу долинув глухий тупіт копит.

— Емоційно глухий. — бо чоловіча цивілізація, що там казати, таки завела людство у глухий кут. Ти що, глухий, не чуєш? Якби я був художником, намалював би цей сюр — глухий зелений паркан, оранжеві метелики жилетів, а вгорі над Майданом фрагменти нашої Незалежності в залізному дзьобі крана.

Щоправда, чув погано, бо ворон, по правді сказати, був уже глухий як пень. Глухий і підсліпуватий, а проте добре бачив, що йому треба. Та коли йдеться про розстріл, то й глухий уторопає, що йому кажуть. –  Ні, ти до мене глухий. Інакше зайдеш у глухий кут.

німий, можливо, глухий, – Коли б його не було, я б не забирався в цей глухий тупик – у Червоне море! Деякі з них чують глухий шум боротьби розлючених стихій, іншим удавалося навіть підбирати з поверхні води плаваючий вулканічний попіл. Глухий гуркіт, що чітко передавався через воду, лунав грізно й велично.

Глухий голос, наче з муру храму чи з-під землі, промимрив: – Глухий гомін тривав до ранку, вранці Камбіс викликав до себе найродовитіших єгиптян і звелів, щоб вони припинили оте вовтузіння навколо худобини. З темряви почувся глухий стогін і передсмертне хрипіння.

I прийшов глухий вiк – XIV. Та, бачите, на дворi гомiн глухий пiшов. Марiя оправляє блузку й раптом зникає в темряву, в глухий мiський заулок. I, будь ласка, не лiзьте до мого вуха: я не глухий.

– звучить у півтемряві глухий голос. Десь рипіли колеса возів, вряди-годи чувся глухий тупіт коней, іноді зовсім близько в темряві, як з води, виринали людські голоси – то під шатами ночі посувалось, підходило до чола воїнство руське.

приглу́хлий – прикметник (злегка глухий, глухуватий – про голос) відмінок однина множина чол.

lt; глухий і німий), хитромудрий ( &