Результати пошуку слова: дитяча сорочка

На Джмеликові сорочка нарозстіб, білі гудзики виграють у два ряди, як клавіші на гармошці, очі голубі, як ясне небонько, в них так і кипить відчайдушність. І ця напівдитяча витівка так схвилювала Тимка, що він довго не міг відірвати від своїх грудей Орисю і почуття відчуженості хтозна-де й поділося.

Сорочка — двійник людини, вона стає її другим тілом. Стара сорочка має всі риси та властивості людини, яка її давно носить, — “своя сорочка ближча до тіла”. Чиста й безгрішна тільки дитяча душа, тому померлу дитину кладуть не на лаву, а на стіл, що є домашнім вівтарем, а отже, священним місцем.

Через прорiз вилазить ворочком сорочка. А сорочка! Волосся, сорочка рвуться з намагою зiрватись i вiдлетiти пiд хмари. Сорочка на грудях розпанахана. Тачанка, мов дитяча забавка, плигає по нерiвнiй дорозi.

Так сумно тобі самому, повитому в цю бринливу тишу степову, де лиш твоя дитяча самотність перекликається через пагорби й жита з Кириковою самотністю. Біла сорочка наче в рожах-квітах палахкотить на всі груди — то вона забризкана кров’ю, і обличчя заюшене, й зуб виплюнув, а проте веселий.

На спині злодія тріснула сорочка.- Віддаси?.. Довга біла сорочка облягала її стан. Вимахало таке, що чуб вище стріхи, а душа дитяча. Мокра сорочка прилипла до її тонкого стану. Сорочка просякла кінським потом.

Ми, як мурахи, метушились по пiдлозi навкарачках, гарячково збираючи черепки i витираючи калюжi своїми штаньми й сорочками. Пустимо чутку, що то була… сорочка! …потягнув у батька «Замах на бродягу» Жоржа Сiменона (вiн менi не давав, бо вважав, що не дитяча) i, вкрившися з головою, лишивши тiльки вузеньку щiлину, щоб падало свiтло, поринув…

…і щомиті зволожуючи бруд слиною; у маминому розумінні, певно, це була марна робота, дитяча забавка. Вона косила по-чоловічому розмашисте; я бачив, як під сорочкою ходили лопатки, як сорочка на лопатках темніла від поту.

Од темноти, од п’янства, од бiдностi вони сходили з ума, дурiли, бiгали по вулицях в одних сорочках, тонули темної ночi де-небудь в калюжах, у канавах. Рукав був закачаний по лiкоть, але пучка була бiла, маленька, сливе дитяча.

Там цілий день грали волейбол, прогулювались по чистих асфальтових доріжках, майже всі в білих сорочках, багато хто з краватками. …національної свідомості з боку слідчих – лакеїв сталінсько-берієвської системи – це дитяча наївність.

Чому мене страшенно так хвилює дитяча – та це лише дитяча – її хода? Ця дитяча п’ясть! Був я весь у чорному – чорний костюм, чорна сорочка, без краватки.