Чому не пишешся гетьманом України, коли шлеш листа до польських вельможів? — Якщо панночка хоче бачитись з паном полковником, так нехай напише йому цидулочку, щоб він прибув сюди, у Львів… А я ту цидулку перешлю з певним посланцем.
Працювати не примушуємо, листів на спині не пишемо, за сім тисяч верст під вагонами не надсилаємо нікуди. Ви напишете їм листи про безумство уряду, що надсилає флот розстрілювати мій острів.
Ви не пишете листів – ви розмовляєте телефоном, ви не мрієте, ви їдете з коханою у недільну екскурсію, ви розсудливі у коханні і нерозсудливі в політиці – жалюгідне плем’я!
Не раз уже друг-механік закидав до Ягнича слівце, давай і ти сюди, знайдемо кілька соток на нашій Арктичній, пропишемо, спорудимо на двох з тобою давильню та будемо чавити шаслу. А як і взагалі більше нічого не напише, окрім свого «Берега любові»? — Не пишеться, ну й що?