Результати пошуку слова: свій

Часами зміняв муж будучими свій завід[3] й вибирав становище надворного радника. — Ти, що не маєш навіть настільки сили, щоб супроти своєї доньки показати свій материнський авторитет? З наймолодших літ мала вона завсігди свій розум!

але незло, скорше навіть сумовито — ніби теж, на свій спосіб, її вітали — віддаючи данину її непереможності.

А Ромка кинувся роздивлятися свій портрет. Свій пляж. – А їй ти про цей свій сон розказав? Я дістав із споду рюкзачка чарівні окуляри, віддав Ромці, і він поклав їх у свій рюкзачок.

Роздобудемо товару, часточку на гроші купимо, а то наборг наберемо, та і почнемо держати свій постоял-ний. Пішла уранці до судді – кажуть, поїхав на свій хутір, празники підійшли, суда не буде.

безро́змірний – прикметник (який може змінювти свій розмір) відмінок однина множина чол.

Кожний вид мікроорганізмів має свій, властивий тільки цьому виду, набір ферментів. Атопени поділяють на побутові та епідермальні (пил пухових перин, подушок, епідерміс шкіри, шерсть свійських тварин — котiв, собак, хатній пил (особливе значення має наявність в пилу екскрементів домового кліща Dermatophagoides pteronyssimus і D.

Закінчив історичний факультет Ростовського університету з давніми академічними традиціями, сформованого, в свій час, на базі Варшавського університету, який було евакуйовано в Ростов на Дону під час І-ої Світової війни. В експозиції скульптури виставлено два автори: Володимир Оврах “Несу свій хрест” –

Мати починала свій день на вранішньому базарі, де купувала вона найдешевші продукти, й кінчала його коло машинки. І коли вона не може зрозуміти цього, то вона, значить, оджила вже свій час, і, значить, на її земне місце прийшли нові люди, з новими думками й з новими, далекими їй бажаннями.

І так смутно, так смутно співає – Тільки перепел б’є десь у дзвін… Моя пісне, вогниста, шалена (Креше небо і котить свій гнів), Ах, розбийся на світлі акорди, Розридайсь – і затихни, як грім… 1916 Гаптує дівчина… Гаптує дівчина й ридає – Чи то ж шиття! Не раз свій смуток хоронила    

Став наш Василь і сам не свій і, як там кажуть, як опарений. От Маруся трошки й зрадувалась, що, може, Олена зна того парубка, що їй так у душу запав, бо й вона на свій пай думала, що вже краще її парубка і на світі нема і що се його вона так вихваля. Зоставсь Василь і стоїть сам не свій.