Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
В осінню ніч сорок першого року прощання лунали над Дніпром. … Удосвіта жінка одна плакала, казала, що це кінець України, ну, кордон, сказати б, межа. … Всім однаково важко. … Сорок п'ять гектарів на солдата! … Одна з сестер знепритомніла. … Жар у його позбавленому крові тілі перейшов за сорок перший градус.