Результати пошуку слова: тихо

Хтось тихо, але наполегливо шкрябав у двері. … – тихо спитав він, почуваючи, як і його охоплює хвилювання. … тихо ствердила дівчина. … – тихо спитав він. … відповіла вона так само тихо. … тихо відповіла Ліда. … – тихо мовила вона, не розплющуючи ще очей.  … тихо сказав Артем Ліді. … Ідіть за мною тихо, без зайвих балачок.

Там, у Соборі тихо тріскотять свічки, пахтить вільгостю стін, під банею високо вгорі лунає монотонний голос дячка. … Соня зводить на мене Андрійкові блакитнувато-сірі очі й тихо каже: — … Я тихо починаю свою казку. … — злякано й тихо каже вона. … — тихо каже він. … Шура, не підводячи очей, відповідає тихо: —

Робітник, який роздмухував горно, тихо мовив: – … Було тихо на старій Землі. … мовив він тихо, – … В ліжку – найдорожче в світі – Катя, дружина – часто-часто тихо дихає. … За високими дубовими дверима було тихо і страшнувато. … Там було тихо. … Тихо шуміла вода. … Пропливли обриси Америки, тихоокеанський берег Азії.

За ставом видніли темні окопи й білі стіни Рогатина та спокійна лента тихої річки Липи. … Як же далеко було молодому Стефанові до міста, що вже видніло перед ним, і до невеличкого дому на березі тихої Липи біля церковці св. … Ї побачила далеко, десь дуже далеко — ряди постатей, які скрадалися тихо, як тіні, в напрямі табору.

Надворі було тихо. … Тихою ходою наближався він до паннів, високий, рівний станом, довгобразий, з гарним класичним лицем та з короткою кучерявою борідкою. … Здавалось, ніби статуя давнього бога Еллади несподівано ожила, знялась з підставки й пішла тихо по алеї. … Надворі було тихо.

Часом увечерi всi сидiли тихо, читали або писали, а Воздвиженський починав гулять по хатi, стукотiв на ходi ногами. … I пiшло потiм студентське життя тихо й однаково. … Воздвиженський вторував басом, i тихо–тихо, як днiпрова вода, полилася гармонiчна українська пiсня. … В хатi стало тихо; усi засипали.

Я повернувся на бік, тихо зітхнув. … –  Бо я – русалка – тихо мовила вона. … Дивися: так тихо вночі, аж маркітно. … Ревека секунду-другу мовчала в задумі, потім встромила в поділ лице і, ридаючи, тихо заскімлила. … Але що сталося: тихо, аж боляче? … Я тихо одягся і подався за село. … Я більше не турбував Миколу, і він, зрештою, тихо засопів.

тихо́цький – прикметник відмінок однина множина чол.

тихозо́рий – прикметник відмінок однина множина чол.

тихово́дий – прикметник відмінок однина множина чол.