Результати пошуку слова: Їй-бо

їй–бо́ –

Їй–богу, аж дяа лисичачих виводки! … Їй–бо, сам! … Їй–бо, пустiть! … Я слухатимусь, їй–бо, слухатимусь! … Та не викручуйтесь, дiдусю, не викручуйтесь, бо спiває у вас душа, їй–бо, спiває: Нiч яка, господи, мiсячна, зоряна, Видно, хоч голки збирай… … – Їй–бо, дядечку, нi! … quot;Ну, їй–богу, як лопата", i лини – &

їй–бо, не брешу. … Їй–богу, це таки нечесно. … їй–богу, сер, не турбуйтеся за мене.  … – Їй–богу, псих! … їй–богу, подарує. … Аж сміх бере, їй–богу. … – їй–богу, я так розхвилювався! … ти їй тільки не бовкни, що мене вигнали зі школи, добре? … їй–богу, немає. … їй–богу, вмерти можна. … Вечірню сукню, їй–богу, не брешу!

— Їй–бо, добре! … — Їй–бо — не я буду,— одоб'ю її в етого дурака Зінька. … — порадив той, що його Микита Ванькою звав.— Їй–бо, Микито, ми тобі поможемо. … — Не буду вже, їй–бо, не буду! … — Отже, їй–бо, правда! … — Тю на вас, дядьку, їй–бо! … — скрикнув.— Їй–бо, таких людей я ще й не бачив!

І саме в цей час вийшла із двору з дяковим жупанцем під пахвою Гапка Дмитриха, бо їй не терпілося якнайкраще поставити «лице» перед сільським отаманом Олексієм Рудченком. … бо і я їй не повірив. … На це одкриття Гапка зробила собі в голові другу зарубку, бо зараз їй треба було думати про інше.

Вона нераз на це чоловіка намовляла, бо їй навку-чилось життя на селі серед простих людей. … Обоє намовляли, щоб Андрій що дня, коли є погода, проходжувався з Зосею, бо їй сього треба, щоб не залежувалася та не засиджувалася. … Отже придивіться їй добре, бо з нею звязана потрохи відповідь на питання, що ви мені лише що поставили.

Театр, навіть кіно були їй за великі ласощі, бо заможніших зальотників, що могли її розвагами частувати, вона через якийсь місяць механічно втрачала, видаючись їм надто неприступною, а неодмінні її прихильники, нещасливий кооператор та соробкопівець Льова, з матеріального погляду виглядали ще гірше від неї. … І тепер їй боляче!

— Боюсь, їй–Богу, боюсь! … — Дурниці, їй–Богу! … І, як їй до болю важко й соромно було пояснити мені, через що вона так хотіла. … Ех, заздрю, їй–Богу, заздрю тим людям, що вміють, де треба, по часті фізичної арґументації. … їй–Богу це не з нахабства. … — Їй–бо! … Ти знаєш, їй–Богу, він розуміє!

Так, певно, їй бог дав. … Певно, так бог дав їй. … – Так… так вже їй бог дав, – … Вона держала в руках новісіньке віяльце з жасминів, таке саме, яке недавно показувала їй Люба, бо тільки що купила його в крамниці по дорозі. … –  Їй–богу, несуть два чорти! … Мелася не перебаранчала їй, бо сама слухала.

Або: сп'янілий шукач сильних емоцій, наслухавшись страшних історій про ведмедів, що завертають людині волосся з шкірою на очі, про тигрів, що хапають людей по квартирах і навіть “біля самісінького кінотеатру, їй–бо!”, … – Та я, мамо, не про те… Ні, їй–бо, їдуть. … Вгадав, вражої мами!… Хороший він чоловік, їй–бо.