ЛЕМ Станіслав – Кіберіада
Власне, навіть не нею, а лише її можливістю, зачаєною в таких куточках простору, що атоми обминали його так, як крижані гори обминають зів’ялі билинки, що колишуться на океанських хвилях. … І вони були такі закохані у власну подобу, що увесь їхній світ був дзеркальний. … А що тобі, власне кажучи, треба?