Результати пошуку слова: Гук

МИРНИЙ Панас – Повiя

Posted on by / 0 Comment

– грiзно гуконув Грицько, пройшовшись по хатi та вдаривши ногу об ногу. … – гукає Грицько. … – гукнув той. … – гукнув Грицько. … гукнула Горпина, – … – гукнула вона на Прiську. … Коли ж ще вiд неї землю одiбрати, то тодi хоч у старцi иди…" Як стрибне ж мiй Грицько, як гуконе: "Так i ти з нею заодно?

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками

Posted on by / 0 Comment

З прихожої входила давня її знайома й подруга, полтавська дідичка Текля Опанасівна Гуковичева, висока та плечиста, а за нею прожогом вискочила її дочка Мелася, низька, присадкувата, але швидка та вертка, як дзиґа. … Таїса Андріївна й Текля Гуковичка вкупі вчились в Києві в пансіоні й були великими приятельками ще змалку.

Гук

Posted on by / 0 Comment

Гук – прізвище 2 відмінок чол. … множина називний Гук Гу́ки родовий Гу́ка Гу́ків давальний Гу́кові, Гу́ку Гу́кам знахідний Гу́ка Гу́ків орудний Гу́ком Гу́ками місцевий при Гу́кові, Гу́ку при Гу́ках кличний Гу́ку, Гук Гу́ки * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

Улас Самчук – Волинь

Posted on by / 0 Comment

Чув також Володько, як батько лежачи постогнував вiд рiзних болiв i як не раз крiзь сон гукав або мимрив якiсь невиразнi слова. … Хведот своїть над ним i гукає: “Воводьку, Воводьку! … Лiзти в лозину, дертися на верби i гукати звiдти? … Вiн перший побачив Володька i мусiв кiлька разiв щосили з греблi гукати, поки його той почув.

Гукнути

Posted on by / 0 Comment

гукну́ти – дієслово доконаного виду (крикнути, покликати) Інфінітив гукну́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа гукні́мо, гукні́м 2 особа гукни́ гукні́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа гукну́ гукнемо́, гукне́м 2 особа гукне́ш гукнете́ 3 особа гукне́ гукну́ть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

Гукання

Posted on by / 0 Comment

гука́ння – іменник середнього роду (від: гука"ти) відмінок однина множина називний гука́ння гука́ння родовий гука́ння гука́нь давальний гука́нню гука́нням знахідний гука́ння гука́ння орудний гука́нням гука́ннями місцевий на/у гука́нні, гука́нню на/у гука́ннях кличний гука́ння* гука́ння*

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Posted on by / 0 Comment

– на весь голос гукала молодиця – й кинула в свиноту надтріснутим держалном. … – усе-таки з докором гукнула з сінешніх дверей мати. … – гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відтяло. … І встає перед його очима розгніваний бог, обгорнувшись чорними хмарами… і гукає на Ілію – карати злого!..

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

Posted on by / 0 Comment

зроблених самим дідом (Сивоок вельми дивувався, що для себе дід не розмальовував ніякого посуду), недбало виставляв їх з луб'яного візка коло хижі, стираючи з лиця піт, гукав: – … – викручуючись з його руки, гукнув Сивоок. … – гукнув навздогін йому Ситник.- Пропадеш же в лісі.