Skip to content Згадаю Енея, згадаю родину, Згадаю, заплачу, як тая дитина. …
Хто заплаче надо мною, Як рідна дитина? …
Пішла селом, Плаче Катерина; На голові хустиночка, На руках дитина. …
У латаній свитиночці, На плечах торбина, В руці ціпок, а на другій Заснула дитина. …
А дитина? …
Несповита, заплакана Сердешна дитина. Батько, побачивши, що дитина напрочуд біла вдалася, накинувся на нещасливу матір з лайкою, погрозою і бійкою за зраду. …
Ти, Раду, був один син у свого батька, старшини в Семиграді, а Мавра одна дитина в мене, славного музики Андронаті з пусти[5] — …
Не гинути мала вона, молода і красна, одинока дитина його, як яка звірюка, але жити. З природи інтелігентний, бистрий, серцем м’який, мов дитина, а в роботі був мов вогонь, коли хотів. …
Чого дитина мала уступати із хати так рано? …
Як я можу добрий бути, то чому не може бути й моя дитина така добра? …
Чи, може, ви спічнете, як ваша дитина вийде з хати? …
– відповіла слухняно, мов дитина, тремтячим голосом. Навіть чути, як жолудь, токуючи по гілках, падає на корневище, коником одскакує од трави і зручніше припадає до землі, ще теплий, як дитина, і тугий, неначе набій. …
— Сльози набухають в його червоних зіницях, і хлопець кусає до крові губи, щоб не розплакатись, як дитина. …
Невже це її син, її дитина? 