Результати пошуку слова: Дурнувато

Запахло спиртом і горіхом, і лише котрась із подруг дурнувато реготнула, а поза тим настала тиша, і в цій тиші Карлові-Йозефові подумалося, що ставати на руки вже немає ніякого сенсу.

Раптом на тому місці, де було очко ворона, він знайшов малесеньку дірочку, з якої сочилася малиновою капелькою кров, і, зрозумівши, що поцілив у око, дурнувато усміхнувся: «Оце трахнув! Тимко виступив із кутка, дурнувато посміхнувся. Скоро він вийшов звідти, дикувато озираючись, з дурнуватою посмішкою на лиці.

– мало не плачучи, відбуркнув Сивоок, якому не хотілося мовити бодай слова до ситого медовара, але стриматися не міг, щоб не висловити свою зненависть і до нього, і до його дурнуватого холопа. Перевізники посміювалися з дурнуватого Карлика, хтось покликав його до казанка з юшкою.

Слуга Твардовського стояв за спиною свого володаря й дурнувато, але радісно всміхався. Просто йшов здоровенний дядько й дурнувато всміхався. Від того він подобрішав ще більше, а коли сотник сунув йому в руку величезного келиха, знову дурнувато всміхнувся. дурнувато всміхався.

сказала і з дурнуватою усмішкою поспішила комусь назустріч. Русланчик засміявся голосно, дурнувато. Але щось не складалося, дурнувато і тупо не складалося.

Розгублено, дурнувато посміхаючись у темряві алеї, він машинально долонею розмазує піт на пашучому лиці й трудно, затихаюче дихає. Це Страховище ані на крихту не має такту; дивиться на принцесу на все око й навіть дурнувато посміхається, невихована дівчина.

твердив він знову, дурнувато посміхаючись. але зробив пляму, злизав її, дурнувато всміхаючись, звалився на ліжко й заснув мертвим сном. Не виструнчуйтеся так подурнуватому переді мною.

Марла продовжувала дурнувато посміхатися, проводжаючи поглядом дівок: одну – до виходу, другу – в туалет. Та ще й цією дурнуватою англійською.