Результати пошуку слова: Дяка

Дяк більше не перечив, а слухняно повернувся до школи, а коли курява спала, тобто знову мирно лягла спочивати, кожен цікавий міг побачити те, що описано: понуреного дяка на ґанку з його люлечкою і як печально пускає він дим через вуха, очі, а трохи й ніздрі, ніби нікуди він з того ґанку й не сходив.

дяк – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний дяк дяки́ родовий дяка́ дякі́в давальний дяко́ві, дяку́ дяка́м знахідний дяка́ дякі́в орудний дяко́м дяка́ми місцевий на/у дяко́ві, дяку́ на/у дяка́х кличний дя́че дяки́

В ті часи не було ще великої одлички між священиками та дяками. – Молодий, білявий, високий, тонкий і говорить дуже несміливо та тихо,– шепотіла Онися матері під самісіньким вухом,– але чорта з два: за дяка не піду; в нас високі пороги для дяків. Прокоповичка надулась і сиділа мовчки: їй не хотілось видавати дочки за дяка.

Але поки що не сміють, бо, дяка богу, за нами стоять угри, нам на поміч можуть прийти печеніги. – Дяка богам, – – Дяка Перуновi, що вiн звiв мене з такою високою жоною. Про все дiзнався, дяка Перуновi… – Але, дяка богу, вона минула, тепер ми можемо спочити. Дяка тобi, – Дяка богу, ти був i лишаєшся кесарем.

Але і до похвалки про жорстоку кару можна було призвичаїтися, а од самої кари ослобонитися через хабаря приказним, под’ячим та дякам. Але найбільш цікаве було оповідання мандрованого дяка Кузьми Порадина, котрий 50 років свого життя — од 20 до 70 років — провів у мандрівках.

– гукав Загнибiда на дяка. – умiшався Колiсник у змагання дяка з дячихою. Це дяка така матерi, що тебе на розум наводила? У дяка в хатi йшла лайка, коли Христя туди ускочила. I от тепер, бач, дяка за ее… Христе! – Здякалися? Що ж менi, дяка за те? –  Та за мою хлiб-сiль така дяка!

Не оддамо дочки за Серединського, то дамо за дяка. А по-моєму, лучче йти за панка, ніж за дяка. –  Еге, в нашого дяка недавно шив Борух? –  Пошли наймичку до дяка спитати! Аж ось наймички принесли звістку, що на Палявиківському кутку гості позаймали всі людські хати, стали в дяка, паламаря, навіть в проскурниці.

Дяка богові, що її уста закривав яшмак, і Шемсі-ефенді не бачив посмішки Хуррем. Цілу зиму нудьгував у хатині коло дяка Матвія Івановича, пробував помагати його людям збивати струги, але не вмів, тільки заважав. В дяка до м’яса малася навіть приправа – цибуля й перець.

Дяка богу, що цей варвар убитий. – Спасибі папі римському, що памятає про нас, дяка імператору Оттону й князеві Мешкові, – за це дяка богу, – не когось, самі себе берегтимуть, дяка князеві Володимиру. – Дяка богу! "Дяка богу, – – Дяка богові!