Результати пошуку слова: Дяка

За те ж тобі така й дяка. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п’ятака – Бо я було трохи не голе, Таке убоге – та й куплю Паперу аркуш. А все за того п’ятака, Що вкрав маленьким у дяка, Отак господь мене карає. І нагодувала, І спати поклала, Сама пішла до дяка Добувати п’ятака, Та й заночувала.

– Та щоб дуже лихе, то, дяка богові – ні!.. Молодиці вернулись додому, а чоловіків усе-таки нема… Вони ще заполонили в ту гущу й дяка. Навалило молодиць стільки, що трохи дяка не задавили.

До дяка пристали співать вчитель та обидва Марченки, котрі співали на криласі. Він почав передражнювать в співах деяких сусідніх паннів, передражнив Антосю, потім почав перекривлять дяка, далі вчителя, як він силкується в церкві брать низькі басові ноти, зовсім не маючи низового баса.

Жидiвка виймає з глибокої, заяложеної кишенi великий гаманець-пулярес i тремтячими руками вiдлiчує срiбними й мiдяками п’ять золотих i двадцять два грошi, тобто вiсiмдесят шiсть копiйок, подає їх Матвiєвi, той ще раз перелiчує, ховає до вузлика, а пiсля починається вперта i доготривала боротьба за пiвня.

– спитав Сом-ко.- Ти-бо вже коли говориш, то говори одно; а то разом хочеш буть і за попа, і за дяка. Виходить із царського намету боярин, князь Гагін, з думними дяками. Зопхнули й князя з думними дяками, як поперлись. Дак отака нам дяка!

Він поважав навіть дяка, хоч дяк у них був п’яничка і сквернословник. Помилявся в службі батюшка, чим викликав щире здивування дяка. Посли розсипалися в дяках. Олекса поспішив до двору дяка — добре, що це було недалеко, таки тут, коло плебанії. І нараз серед тої тиші почувся голос старого дяка.

Так се вже не любов, а дяка, що мене похваляють, та що весело мені про те слухати. Олексій, батько її, так той кріпко письменний був: за дяка, хоч де, так справиться. Четь мінею[4] мав свою і усе, було, чита її та й любив, закликавши дяка, говорити з ним з писанія; та як більш читав, ніж пан дяк, то й більше знав, чим нін.

Був-бо він мистець великий по верхах з книжок читати, Алілую, кондаки, ірмоси й тропарі співати, І пани його й усі міщане вельми полюбили, Напідпитку й по тверезу одинаково хвалили, Що попа, приблудного волоха 4, в хибах поправляє, І дяка гучним Апостолом за пояс затикає.

А що заважає нам, друзі мої, з’єднатися всім знову — всім, посполитим, міщанам, козакам, гайдамакам, попам і дякам? І вигляд, і голос дяка одразу викликали прихильність у Петра. — Зараз тут залишимо коней у мого приятеля дяка й подамося до церкви. — Швидше до дяка!

дякува́ти – дієслово недоконаного виду (бути за дяка) Інфінітив дякува́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа дяку́ймо 2 особа дяку́й дяку́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа дякува́тиму дякува́тимемо, дякува́тимем 2 особа…