Результати пошуку слова: Замикати

запира́ти1 – дієслово недоконаного виду (замикати) Інфінітив запира́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа запира́ймо 2 особа запира́й запира́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа запира́тиму запира́тимемо, запира́тимем…

запира́тися1 – дієслово недоконаного виду (замикатися; не зізнаватися) Інфінітив запира́тися, запира́тись однина множина Наказовий спосіб 1 особа запира́ймося, запира́ймось 2 особа запира́йся, запира́йсь запира…

Погасле переносне горно сиротою стояло посеред мурованого сарая, по закутках якого лежали купами проколоті камери, подерті протектори «Треугольник», руді замки – такі величезні, що ними можна було замикати міста, – У Москві люблять замикати двері.

Кувати в кайдани і замикати до льоху — то лише я маю тут право. То не був уряд вашмосці, що ти без мого наказу велів таку людину в’язати і до льоху замикати.

Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав — З правої ручейки — літо відмикати, З лівої ручейки — зиму замикати… Можливо, саме до нього в ритуалах, в обрядових текстах, особливо колядках, зверталися зі словами “Дай боже”, що й зараз не втратило своєї сили.

А хати я не замикатиму, щоб комусь у око замок не впав, якщо повернуся пізно. Сказали, що тут, у тилу, не можна замикати на замок їхню службу.

Малуша зняла з свого пояса ключі і чисто по-людському цікавилась, хто ж далі замикатиме й одмикатиме багатства княжих теремів і двору; вона, що віднині не мала хліба насущного, турбувалась про княжу страву. Зараз йому треба було замикатись у Доростолi й стояти тут на смерть.

Проте він і гадки не мав відчиняти — навпаки, радів, що за час своїх подорожей набув звичку навіть удома замикати на ніч усі двері.