Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка Posted on by / 0 Comment І вернувсь до неї розум, Скрушений бідою, І мов зо сну розмовляла Голосно з собою: «Се вже на тому я світі, Та ні рай, ні пекло… Мов у пеклі, темнувато; Мов у раї, тепло.