Результати пошуку слова: Стерня

Стерня

Posted on by / 0 Comment

стерня́1 – іменник жіночого роду (поле, на якому зрізано злакові рослини) відмінок однина множина називний стерня́ сте́рні родовий стерні́ сте́рень давальний стерні́ сте́рням знахідний стерню́ сте́рні орудний стерне́ю сте́рнями місцевий на/у стерні́ на/у сте́рнях кличний стерне́* сте́рні*

Олесь Гончар – Твоя зоря

Posted on by / 0 Comment

Дівчина, здається, знає про Заболотного все, бачить ось вона його в рідній його їернівщині в товаристві хлоц'ят-пастушкіи, котрі, блукаючи за худобою по стернях чи прилігши горілиць на межі, часом задивлялися вгору в своїй першій дитячій задумі: «Чи далеко до неба?..»

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

Чи ж помітиш, як на стернях вітри житню бороду заколишуть і осінній дощ натягне сизу сітку над кущуватою озиминою? … Вузькою польовою дорогою, що звивалася поміж стернями, їхав порожняком на Данькових волах Дмитро Горицвіт. … Віз тихо заколивався, і стерня зашипіла під обважнілими колесами.

Улас Самчук – Волинь

Posted on by / 0 Comment

Направо й налiво дороги стелиться по стернях вояччя. … Тут стерня до зяблi готова. … Поля криються гострими стернями. … По стернях стеляться струни бабиного лiта i, здається, хтось виграє на них ту саму жовту, шелестючу пiсню, подiбну на золотий спадаючий листок клену, на вигляд безсмертникiв, на горiючi барви настурцiї.

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

Довкола німіли лани, ощетинившись високими стернями, бовваніли самотні дерева й кущі, розтикані тут і там, – … знову те саме!” Перед ним здіймалася стерня ледь не людського зросту, він ішов між цього дивного лісу рурок, у які свистів вітер, на плечі боляче тиснув тягар. … Він відчував: стерня – темна, а волошки – блідо-сині.

Наволок

Posted on by / 0 Comment

наволо́к – іменник чоловічого роду (стерня, по якій посіяний хліб без оранки) відмінок однина множина називний наволо́к родовий наволо́ку давальний наволо́ку, наволо́кові знахідний наволо́к орудний наволо́ком місцевий на/у наволо́ку кличний наволо́ку*

Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ

Posted on by / 0 Comment

З нещадною прямолінійністю лягали вони по стернях ланів, по баштанах, через гречки медові та колгоспні рясні садки, продиралися крізь золоте військо соняшників квітучих (далеко ще той час, коли квіт їхній погасне, почорніє і пилюка впаде на шорстке їхнє листя).

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

Posted on by / 0 Comment

а трапляється, ангел бере мене за руку й водить по ріллі, по стернях, по камінні… … поспішала, а могили насправді нема, є поле, є сонце розпечене над стернями, є пахучий дух соломи, є туркування бузьків, є безпорадне нипання старої Гафії, а з могили нема ні знаку, ні прикмети — нічого.