Тік-так

тік-та́к – вигук незмінювана словникова одиниця

Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця

Російське слово убежище (тільки не переплутай його з російським же уебище) тут як ніколи доречне – саме так, від утікати, це була справжнісінька втеча – на свободу. Що це такий таємний порт, куди стікається вся контрабанда світу – заборонені музика, одяг, звичаї, зачіски. У Людвіґа Тіка є така страшна казка – «

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

– Та кий йото біс думав тікати… І довго вони так держатимуть? як прийнялися за них москалі, біжить до мене, блідий такий, труситься… “Братіку, Грицьку! Довелося Мотрі таке життя, що хоч без вісті тікай!

ШКЛЯР Василь – Залишенець

Жив він біля водяного млина над тим-таки Гнилим Тікичем, і видно було, що це оселя мірошника, бо на сніданок їм подали все борошняне: вареники, галушки, гречаники, потапці. Тоді Ладим упросив Перуна, щоб той «убив громом» ґвалтівника, після чого мусив тікати до лісу, і так тут прижився, що іншого побиту вже й не уявляв.

ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

Оточені озброєними віщунами, освітлені мерехтливим полум’ям факелів, ішли Іван Семенович і Ліда, тривожно прислухаючись, чи не повертається погоня, що вирушила одразу ж таки за втікачами. Їх можна було б перекласти приблизно так: “Тікати не можна, бо ви ж бачите, скільки навколо вас озброєних людей.

ЧОРНОГУЗ Олег – Претенденти на папаху

Судді нічого не залишалося, як негайно внести в свої запитання більше конкретності і цим самим спрямувати потік слів у попереднє русло, але з таким розрахунком, щоб він не дуже розмивав береги і залишки совісті Сідалковського.

Олесь Гончар – Твоя зоря

Запевняє, що в багажнім відділенні разом із нашими валізами мандрує в цьому небі ще одна валіза, а в ній неухильно і нікому не підлягаючи, зараз працює невеликих розмірів механізм: тіктак, тіктак!.. Тіктак!.. Так, так, то все втікають від нас яблука Романа-степо-вого…

Григір ТЮТЮННИК – Вир

Я так з дому тікаю. Дорош закрив очі і приготувався спати, але уява його була такою розбурханою, що сон тікав від нього, і він перекидався з боку на бік. Так і так, говорю, втік горбань. — Так тоді поспитаємо залужанського Микити, якщо ти кажеш, що він утік.

Гнат Хоткевич – Довбуш

Погоні вже не було, значить, я не тікаю від погоні — так куди ж я справді йду? Тільки я не хочу так, щоб утікати, а хочу добром, бо все ж ти гарна людина і полюбив я тебе дуже. Дорога перейшла через воду–таки прямо, а потік уже далеко шумить ліворуч.