Результати пошуку слова: Чвир

чвир – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний чвир родовий чви́ру давальний чви́ру, чви́рові знахідний чвир орудний чви́ром місцевий на/у чви́рі, по чви́ру кличний чви́ре*

чви́ря – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний чви́ря чви́рі родовий чви́рі чвир давальний чви́рі чви́рям знахідний чви́рю чви́рі орудний чви́рею чви́рями місцевий на/у чви́рі на/у чви́рях кличний чви́ре* чви́рі*

чвирк – вигук незмінювана словникова одиниця

байдужiсiнько чвиркнув крiзь зуби Ява. … Натискаєш на гачок, i тоненька-тоненька цiвочка чвиркаа метрiв на десять. … Отже ми одразу… Бровка на мушку – чвирк! … Чвирк! … Чвирк! … Чвирк!  … Але оте чвиркання… Чвиркаєш – є свiтло. … Не чвиркаєш – нема свiтла. … Або чвиркай i пиши. … Або не чвиркай i не пиши.

Але не гадала Оксана, що в цiй чвирi життя кине свою першу важку тiнь на її прекрасну молодiсть, i тому, коли їй було переказано, що Мишко виїхав з Дамаївки, вона навiть здивувалася: як, невже зовсiм? … А постать її прибила чвиря. … Знаєте – чвиря на глухiм шляху. … Iшла жура осiнньої чвирi.

Ноги по самi колiна грузнуть в драглину, з-пiд них чвиркає брудна, iржава, шипуча рiдина. … То-то,- i чвиркнув крiзь зуби просто на долiвку. … Його куцi ноженята лопотять по втоптанiй стежцi, перестрибують через маленьку рiчечку, в якiй ловлять пiчкурцiв, черкотять по болотi, чвиркають брудною водою, дрiпаються обстрiпанi штанята.

Як він хвацько чвиркає-спльовує крізь зуби! … – що Ігор Дмитруха врешті чвиркнув крізь зуби і, вгледівши Шурика, кивнув: – … А Ігор Дмитруха чвиркнув крізь зуби і пхнув Галушкинського в плече: – … А Вася Лоб чвиркнув крізь зуби і, матляючи довгими руками, пішов по коридору.