| оніме́чуватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | оніме́чуватися, оніме́чуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | оніме́чуймося, оніме́чуймось | |
| 2 особа | оніме́чуйся, оніме́чуйсь | оніме́чуйтеся, оніме́чуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оніме́чуватимуся, оніме́чуватимусь | оніме́чуватимемося, оніме́чуватимемось, оніме́чуватимемся |
| 2 особа | оніме́чуватимешся | оніме́чуватиметеся, оніме́чуватиметесь |
| 3 особа | оніме́чуватиметься | оніме́чуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оніме́чуюся, оніме́чуюсь | оніме́чуємося, оніме́чуємось, оніме́чуємся |
| 2 особа | оніме́чуєшся | оніме́чуєтеся, оніме́чуєтесь |
| 3 особа | оніме́чується | оніме́чуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| оніме́чуючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | оніме́чувався, оніме́чувавсь | оніме́чувалися, оніме́чувались |
| жін. р. | оніме́чувалася, оніме́чувалась | |
| сер. р. | оніме́чувалося, оніме́чувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| оніме́чувавшись | ||