| розкудо́вчити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розкудо́вчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкудо́вчмо | |
| 2 особа | розкудо́вч | розкудо́вчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкудо́вчу | розкудо́вчимо, розкудо́вчим |
| 2 особа | розкудо́вчиш | розкудо́вчите |
| 3 особа | розкудо́вчить | розкудо́вчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкудо́вчив | розкудо́вчили |
| жін.р. | розкудо́вчила | |
| сер.р. | розкудо́вчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розкудо́вчений | ||
| Безособова форма | ||
| розкудо́вчено | ||
| Дієприслівник | ||
| розкудо́вчивши | ||