триро́гий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | триро́гий | триро́га | триро́ге | триро́гі |
родовий | триро́гого | триро́гої | триро́гого | триро́гих |
давальний | триро́гому | триро́гій | триро́гому | триро́гим |
знахідний | триро́гий, триро́гого | триро́гу | триро́ге | триро́гі, триро́гих |
орудний | триро́гим | триро́гою | триро́гим | триро́гими |
місцевий | на/у триро́гому, триро́гім | на/у триро́гій | на/у триро́гому, триро́гім | на/у триро́гих |