| велича́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | велича́тися, велича́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | велича́ймося, велича́ймось | |
| 2 особа | велича́йся, велича́йсь | велича́йтеся, велича́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | велича́тимуся, велича́тимусь | велича́тимемося, велича́тимемось, велича́тимемся |
| 2 особа | велича́тимешся | велича́тиметеся, велича́тиметесь |
| 3 особа | велича́тиметься | велича́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | велича́юся, велича́юсь | велича́ємося, велича́ємось, велича́ємся |
| 2 особа | велича́єшся | велича́єтеся, велича́єтесь |
| 3 особа | велича́ється | велича́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| велича́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | велича́вся, велича́всь | велича́лися, велича́лись |
| жін. р. | велича́лася, велича́лась | |
| сер. р. | велича́лося, велича́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| велича́вшись | ||