| лютува́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (виявляти хижацтво, кровожерність, злість; виявлятися з надзвичайною силою – про мороз, негоду тощо) | ||
| Інфінітив | лютува́тися, лютува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | люту́ймося, люту́ймось | |
| 2 особа | люту́йся, люту́йсь | люту́йтеся, люту́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | лютува́тимуся, лютува́тимусь | лютува́тимемося, лютува́тимемось, лютува́тимемся |
| 2 особа | лютува́тимешся | лютува́тиметеся, лютува́тиметесь |
| 3 особа | лютува́тиметься | лютува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | люту́юся, люту́юсь | люту́ємося, люту́ємось, люту́ємся |
| 2 особа | люту́єшся | люту́єтеся, люту́єтесь |
| 3 особа | люту́ється | люту́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| люту́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | лютува́вся, лютува́всь | лютува́лися, лютува́лись |
| жін. р. | лютува́лася, лютува́лась | |
| сер. р. | лютува́лося, лютува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| лютува́вшись | ||