невлу́чний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | невлу́чний | невлу́чна | невлу́чне | невлу́чні |
родовий | невлу́чного | невлу́чної | невлу́чного | невлу́чних |
давальний | невлу́чному | невлу́чній | невлу́чному | невлу́чним |
знахідний | невлу́чний | невлу́чну | невлу́чне | невлу́чні |
орудний | невлу́чним | невлу́чною | невлу́чним | невлу́чними |
місцевий | на/у невлу́чному, невлу́чнім | на/у невлу́чній | на/у невлу́чному, невлу́чнім | на/у невлу́чних |