| розкві́тлий1 – дієприкметник | ||||
| (від: розквітнути) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | розкві́тлий | розкві́тла | розкві́тле | розкві́тлі |
| родовий | розкві́тлого | розкві́тлої | розкві́тлого | розкві́тлих |
| давальний | розкві́тлому | розкві́тлій | розкві́тлому | розкві́тлим |
| знахідний | розкві́тлий, розкві́тлого | розкві́тлу | розкві́тле | розкві́тлі, розкві́тлих |
| орудний | розкві́тлим | розкві́тлою | розкві́тлим | розкві́тлими |
| місцевий | на/у розкві́тлому, розкві́тлім | на/у розкві́тлій | на/у розкві́тлому, розкві́тлім | на/у розкві́тлих |