ТИЧИНА Павло Григорович – Соняшнi кларнети
Ой за горами, за високими, … З глибин Вічності падають зерна В душу І там, у храмі душі, Над яким у недосяжній високості в’ються голуби-молитви Там, У повнозгучнім храмі акордами розцвітають, Натхненними, як очі предків! … Розвивши ясні короговки (І всі сміються як вино), Вогнем схопився Київ У творчій високості!