Результати пошуку слова: Журно

Хай буде радість серцю журному твойому!» Я зрадів. Тигра гарного вважаю трохи схожим я до неї,- Ось чому люблю ці шкури, з них роблю собі кереї,- Шиють їх дбайливі руки діви журної цієї. Ти підеш звідсіль і станеш журно думати в путі: «Любить жінку він, покинув друга тут на самоті».

461] В відповідь мовив йому владар Аполлон дальносяжний: 462] «Мабуть, землі потрясателю, й сам ти мене б нерозумним 463] Визнав, якби я з тобою змагатись почав за нужденних 464] Смертних, що, мов зеленіюче листя, сьогодні безжурно 465] Повним буяють життям, годуючись ниви плодами, 466] Завтра ж марніють і гинуть.

Я спитав: "Скiльки в тебе дрiбних?" "Нi копiйчини", вiдказала вона, журно здiймаючи брови й показуючи менi порожнi нутрощi гаманця. Нi Рита в її журному життi, нi я в моєму його не бачили. Це було таке (тут вона всмiхнулась хитро й журно) сенсацiйне iм’я, що я просто нiколи не повiрю.

– Марта посміхнулася журно.  – Марта посміхнулася журно. 

Коли вода вже залила його притулок, він продекламував журно: Ой, поля, ви поля, Мати рідна земля, Скільки крові і сліз По вас вітер розніс.

Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: «Не випадає мені між зухвальців таких, Антіною, Учти справляти спокійно й безжурно отут веселитись. 805] Вічні боги, що безжурно у небі живуть, не дозволять Плакать тобі і журитись, –

сказали матінка дуже сумним, зворушливим голосом і підпершись журно рукою, –

Нао журно дивився на тендітні тіла своїх юних товаришів і порівнював їх з могутньою статурою синів Зубра. Ун і Зур журно покидали свого спільника – печерного лева.

Снувалася журно й зовсім недоречно. каже мати журно.

Та сиділа, підібгавши ніжки, і журно дивилась услід гостям. Стояла і журно дивилась перед себе.