Результати пошуку слова: Звечора

А Прiська ж то за всю нiч i на волосину не заснула: як лягла звечора, та цiлу нiч тiльки й чутно було її глибоке зiтхання, її гiрке схлипування. VIII Починалася весна; хоч ще звечора й держало заморозками, а проте вдень так свiтило, так грiло ясне сонечко! Куховарка як пiшла учора звечора, та й досi немає.

По донесенням нашої розвідки звечора, у селах, що були нам подорозі були незначні частини “Внус”, які провадили боротьбу з черкаськими повстанцями. Голий оповів, що він звечора послав зв’язки до кількох ватажків, які йому не підлягають, щоби вони вели свої відділи на з’єднання.

Звечора тут, а на ранок повземо по іншому схилу, залягаєм на іншому рубежі, вгризаючись у землю під шквальним вогнем… І як спить уночі під муром, вкритий шматком мішковини (це його Репгетняк звечора вкрив). Мав би розглядати цю писанку не сам, а з тією, що звечора пішла й зачинилась.

Гляну звечора, гляну і опівночі, подивлюсь і перед світанком, тай знаю, де що діється. Ходить він по хаті, куди ще звечора приїхав з Конотопа у село, щоб у вутрені вінчатися з панною хорунжівною Йосиповною, як учора домовилися.

То, було, не говорять звечора хіба вже як дуже потомлені — в жнива абощо,— все, було, як почнуть, то одне одного аж спиняє, що вже треба спати, а тепер — лежить кожне собі мовчки… Грицькова Ївга, однісши свого сина до сестри, пішла туди ще звечора: там були в неї родичі, дак вона мала в їх переночувати.

Розплющую очі, а брезент наді мною вже як решето — посічений подірявлений, а звечора був же цілий! Команди дівчат-аеростатниць випускають їх звечора, і повітряні вартові ночують у небі, стережуть рідне місто, а заводи тим часом працюють на оборону, домни й мартени дають плавку.

Чую, наче в мене всередині щось застигає; руками й ногами зовсім не володію, не знаю, чи й є вони в мене… Мабуть, це вже м о я за мною приходить… Так казала Оришка звечора, а до світа – й богу душу оддала. – Учора звечора зібрався та з панією й поїхав… не сказав і куди. Рано звечора погасили світло син з матір’ю.

Звечора наливав у постіль різних одеколонів, і ці пахощі, як лугове різнотрав’я, духмяніли у нього в кімнаті до самого ранку. Біля материного хреста стояв дід Тимофій і намагався прочитати напис, що його звечора причепив Сідалковський. –  Звечора ставить мишоловки і цілу ніч ловить ними мишей, а вранці годує ними Досифея.

Катря ще звечора усе наготовила убрання; прокинулась удосвiта, та чи й спала вона – не знаю; а менi – то все такi сни снилися дивнi тiєї ночi. Як ще звечора виходив i дививсь пильно та вважливе округи на небо! Тiльки звечора казав: "я помру завтра".

Ще звечора палахкотить у челюстях печi вогонь. Нiколи не почувається втомленою, нiколи не скаржиться, нiколи не треба її будити, хоч завжди просить звечора матiр: – Вода холодна, вчора звечора привезена.