їх можна завзято шкребти, полірувати, дряпати йоржиком. – В Льйорет де Мар, представником від фірми. – До Льйорет де Мар. Він поїхав до Льйорета, щоб забути мене.
Тоді ж, у VІ ст., про слов’ян починають згадувати і писемні твори: римського історика Йордана, візантійців Прокопія Кесарійського, Йоана Малали, Менандра Протектора, Маврикія Стратега, сирійця Йоана Ефеського та ін.
Чи ятрили пам’ять киян спогади про тривожний день, коли згонили їх до того місця, де Почайна впадала в Дніпро, за княжим указом дружинники-варяги, весело погукуючи, щоб не боялися і не противились: бог християнський добрий, хрестить не огнем і мечем, а водою йорданською, ще й царство небесне дарує.
Троє ховалися в затінку, попереду сидів худорлявий і високий чоловік у білій накидці, з непокритою головою і сіро-чорним волоссям, що стирчало йоржиком. Ген Атал відсахнувся від стіни, та перш ніж він ступив другий крок, напівголий вихопив із-за пояса зайоржений, як гарпун, кинджал і увігнав по руків’я в спину полоненого.
Я вас не розумію, сеньйоре! До майора! Судячи зі знаків на ковнірі френча, це був майор військ НКВД. промовив нарешті майор, не підводячи голови, – А майор, буркнувши ту фразу, сидів собі далі в тій же позі. Потім майор простяг руку до пляшки, що стояла на столі, намацав, –
Коли вони наблизились, ми побачили знайомого вже нам вояка, виголеного, з моноклем, чистенько олягнутого майора генерального штабу з двома золотими зубами, та ще одного старого сотника з обличчям, на якому малювалась нудьга, імовірно на його думку, задля даремно промочених черевиків.
Комарiвка була на узгiр’ї, i з дощок майорiли силуети будiвель. Лопань теж має свою iсторiю – вона не знала революцiї, вона не бачила революцiї, бiля неї проходять червонi крамарi, на нiй теж зрiдка появляються кайори. Стефан нiчого не вiдповiв, одiйшов i сiв на кайору. – Ах, сеньйоре, як ви iндиферентнi…