СОВА Ізабелла – Смак свіжої малини

їх можна завзято шкребти, полірувати, дряпати йоржиком. –  В Льйорет де Мар, представником від фірми. –  До Льйорет де Мар.  Він поїхав до Льйорета, щоб забути мене.

НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІІІ ст.

Тоді ж, у VІ ст., про слов’ян починають згадувати і писемні твори: римського історика Йордана, візантійців Прокопія Кесарійського, Йоана Малали, Менандра Протектора, Маврикія Стратега, сирійця Йоана Ефеського та ін.

Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ

Чи ятрили пам’ять киян спогади про тривожний день, коли згонили їх до того місця, де Почайна впадала в Дніпро, за княжим указом дружинники-варяги, весело погукуючи, щоб не боялися і не противились: бог християнський добрий, хрестить не огнем і мечем, а водою йорданською, ще й царство небесне дарує.

ФРЕМОВ Іван – Година Бика

Троє ховалися в затінку, попереду сидів худорлявий і високий чоловік у білій накидці, з непокритою головою і сіро-чорним волоссям, що стирчало йоржиком. Ген Атал відсахнувся від стіни, та перш ніж він ступив другий крок, напівголий вихопив із-за пояса зайоржений, як гарпун, кинджал і увігнав по руків’я в спину полоненого.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

 Я вас не розумію, сеньйоре! До майора! Судячи зі знаків на ковнірі френча, це був майор військ НКВД. промовив нарешті майор, не підводячи голови, – А майор, буркнувши ту фразу, сидів собі далі в тій же позі. Потім майор простяг руку до пляшки, що стояла на столі, намацав, –

ПЕТРОВ Всеволод – Спомини з часів української революції

Коли вони наблизились, ми побачили знайомого вже нам вояка, виголеного, з моноклем, чистенько олягнутого майора генерального штабу з двома золотими зубами, та ще одного старого сотника з обличчям, на якому малювалась нудьга, імовірно на його думку, задля даремно промочених черевиків.

Микола Хвильовий – Синi етюди

Комарiвка була на узгiр’ї, i з дощок майорiли силуети будiвель. Лопань теж має свою iсторiю – вона не знала революцiї, вона не бачила революцiї, бiля неї проходять червонi крамарi, на нiй теж зрiдка появляються кайори. Стефан нiчого не вiдповiв, одiйшов i сiв на кайору. – Ах, сеньйоре, як ви iндиферентнi…