Результати пошуку слова: Й
Крістоф Рансмайр – Останній світ
Ураган був зойками й риданням у темному трюмі й кислуватим смородом блювотини. … Він був собакою, що сказився й перегриз одному з матросів сухожилля. … І щоразу, коли після знемоги відроджувалася надія, він затикав вуха воском, зав’язував очі синім вовняним шарфом, лягав і починав лічити власні вдихи й видихи.
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови
Він тільки підводить голову й, виставивши роги над високою травою, дослухається, чи не почує знову того звуку. … Аж ось кінське тупотіння долинає знов, але цього разу в ньому чути й щось нове. … Зачувши цей звук, такий промовистий для його вуха, олень миттю змінює поведінку. … Предмети, про які йдеться, неважко розпізнати.
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко
Ось коханець Без слави й без відваги, в плачу й викривлянню, І день, і ніч біжить від псів оскаженілих, І день, і ніч в утечі. … міг випускати дим вухами та очима, хоча трошки вивіювалося з нього й носом, через що, коли палив люлечку, то голова його потрапляла в димову кулю, яка ніжно огортала ту макітерку, формою банякувату.
БЕЛЕНТАЙН Роберт – Кораловий острів
– Мені кортить зажити пригод у чужих землях, і я стаю моряком Мандри завжди були – та й досі є – моя пристрасть, радість серця, світло життя мого. … І в дитинстві, і хлопцем, і в дорослому віці Я любив мандрувати: не тільки блукати лісами, ярами й горами рідного краю, а мандрувати по всіх усюдах широкого білого світу.
ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
Люблю вийти зі своєї келії, сісти на ослоні й дивитися або ж, щоб не вражати очей братів моїх по обителі, стаю навколішки; думки мої легкі й прозорі, і я сам прозорішаю і легшаю – цей стан люблю найбільше, адже тоді, можливо, і до бога ближче приступаю. … він спинився серед двору і на жах сусідам завив до неба й хмар.
Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА
(З дуже гарного роману) (1) (Розділи в оригіналі не нумеровані) НА СВІТІ ІВА ЗОВСІМ САМА… В густому лісі, де вона вступила з гострим щемінням у серці, з напруженням свіжого тіла й бажань, стояла тиша і вогкість. … Вона й так знає, що половина на восьму, що час уставати, вмиватись, снідати й бігти на посаду!
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем
Кишиневський міський садок, сливе суспіль увесь засаджений акаціями, тільки що розвився й стояв у всій майській красі. … Через дрібчастий молодий лист акацій сонячне проміння сипалось, як через намітку, й пронизувало кожну гілку, кожний листок. … Йдучи на службу через садок, вони раз у раз сходились зарані в садку й гуляли по алеях.